• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

6.1. Матеріали, їх класифікація, оцінка і задачі обліку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 

Бюджетні установи для своєї діяльності придбавають предмети разового користування — різного роду господарські і ремонтно-будівельні матеріали, паливо, тару, матеріали для наукових і навчальних цілей, інші матеріали.

Вартість цих матеріальних засобів повністю вибуває із суспільного кругообігу протягом одного або кількох актів споживання. В цьому плані матеріали в бюджетних установах нагадують оборотні кошти виробничої сфери, але їх неможливо віднести до останніх, оскільки оборотні кошти повністю переносять свою вартість на новий продукт і в цій формі продовжують свій кругообіг у суспільному відтворенні, а матеріали бюджетних установ вибувають з кругообігу в міру їх споживання.

На придбання матеріалів витрачаються значні кошти з бюджету та інших джерел. Задачами обліку матеріалів й малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) є:

забезпечення зберігання і встановлення контролю за наявністю та рухом матеріалів;

спостереження за дотриманням норм запасів і витрат матеріалів;

отримання точних даних про залишки матеріалів у місцях зберігання;

забезпечення всіх рівнів управління інформацією про наявність і рух матеріалів.

Основними передумовами виконання цих задач є економічно обґрунтована класифікація та оцінка матеріалів, нормування їх запасів і чітка організація матеріального постачання та складського господарства.

За функціональною роллю у фінансово-господарській діяльності бюджетних установ матеріали поділяються на такі групи:

1. Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей: реактиви і хімікати, скло і радіоматеріали, фотоприладдя, папір, призначений для видання навчальних і наукових робіт, піддослідні тварини, інші матеріали для навчальних цілей і науково-дослід­них робіт, а також дорогоцінні та інші метали для протезування;

2. Продукти харчування;

3. Медикаменти і перев’язувальні засоби: медикаменти, компоненти, бактеріцидні препарати, сироватки, вакцини, кров і перев’язувальні засоби в лікарнях, лікувально-профілактичних, лікувально-ветеринарних та інших установах;

4. Господарські матеріали і канцелярське приладдя, що використовуються для поточних потреб установ (електролампочки, мило, щітки тощо), будівельні матеріали для поточного ремонту;

5. Паливо, пальне й мастильні матеріали — всі види палива, пального і мастильних матеріалів (дрова, вугілля, бензин, торф, гас, мазут, автол тощо);

6. Тара — поворотна та обмінна тара (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки);

7. Запасні частини до машин і обладнання — запасні частини, призначені для заміни та ремонту спрацьованих частин машин, обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів;

8. Інші матеріали — сіно, овес, інші види кормів та фуражу, насіння, добрива тощо.

Одні й ті ж матеріали в різних установах і навіть в одній установі в різний час можуть виконувати різні функції і відповідно обліковуватися в різних галузях. Так, запасні частини до машин і обладнання можуть обліковуватися в різних групах залежно від використання цих машин і обладнання для наукових цілей чи господарських потреб.

Наведену класифікацію покладено в основу організації обліку матеріалів за субрахунками, але вона є недостатньою для контролю за наявністю і рухом цінностей. Різноманітність застосовуваних матеріалів спричинює необхідність розробки вичерпних номенклатур, тобто систематизованих переліків матеріалів, які споживаються бюджетними установами. Кожному найменуванню, сорту й розміру матеріалів присвоюється умовний числовий код (номенклатурний номер), що особливо важливо в умовах автоматизації обліку матеріалів. У подальшому присвоєний номенклатурний номер зазначається в усіх документах і реєстрах, в яких відображається наявність і рух відповідного виду матеріалів.

Номенклатури матеріалів розробляються бюджетними установами або централізованими бухгалтеріями. В них зазначаються найменування кожного виду матеріалів, тип, сорт, розмір, одиниця виміру, а також закріплений за матеріалом номенклатурний номер. Номенклатурні номери можуть складатися з п’яти знаків: номенклатура групи — один знак, номер підгрупи — один знак і порядковий номер в одній підгрупі — три знаки. Наприклад, амоній у наукових установах обліковується в групі «0» — матеріали для наукових та інших цілей; в підгрупі «0», окремим видам амонію в цій підгрупі присвоєно такі номери: амонію азотнокислому — 001, амонію двовуглекислому — 002, амонію молібденокислому — 003. Відповідно кожному виду амонію будуть присвоєні номенклатурні номери 00001, 00002 і 00003. У разі необ­хідності номенклатурні номери можуть мати більше знаків.

Часто номенклатури об’єднують з цінниками (табл. 6.1).

Матеріали, МШП обліковуються в поточному обліку і балансі за договірними цінами без ПДВ. Не відносяться на збільшення вартості матеріалів, а списуються на відповідні статті видатків транспортно-заготівельні витрати, мито.

Таблиця 6.1

НОМЕНКЛАТУРА-ЦІННИК МАТЕРІАЛІВ

Номенклатурний номер

Найменування матеріалів
(сорт, марка, розмір)

Одиниця виміру

Облікова ціна
(грн., коп.)

00001

Амоній азотнокислий

кг

20,50

00002

Амоній двовуглекислий

кг

28,40

00003

Амоній молібденокислий

кг

114,30

Якщо при придбанні матеріалів через дрібнооптові бази й магазини бюджетним установам надано торгову знижку, то ці товари обліковуються за роздрібними цінами, а на суму знижки зменшуються фактичні витрати за відповідними статтями кошторису установи.

Матеріали, які надійшли до бюджетних установ як гуманітарна допомога, оцінюються комісією за діючими цінами, а отримані в результаті демонтажу об’єктів основних засобів, спецобладнання — за цінами можливого використання. Поворотна й обмінна тара обліковується за покупними цінами. При її поверненні чи реалізації різниця між покупними і продажними цінами відноситься на фактичні витрати установ.

Прогресивним напрямом в обліку матеріалів є застосування твердих облікових цін — неодмінної умови впровадження ЕОМ та оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Такими цінами є ціни постачальника або середні покупні ціни для однорідних найменувань матеріалів з відхиленнями цін на ці матеріали в межах до 20% за одиницю.

Тверда облікова ціна для однорідних найменувань матеріалів визначається в такий спосіб. Припустимо, що за даними обліку в установі є кілька видів амонію, кожний з яких поділяється на амоній чистий, чистий для аналізів і хімічно чистий. Договірна ціна
1 кг амонію азотнокислого чистого — 19 грн., чистого для аналізів — 20 грн., хімічно чистого — 21 грн. Тверда облікова ціна 1 кг амонію азотнокислого дорівнюватиме: (19 + 20 + 21) : 3 = 20 грн. Відхилення від облікових цін обліковуються окремо і підлягають щоквартальному списанню на ті рахунки, на яких відображені витрати матеріалів за твердими обліковими цінами.

На відміну від госпрозрахунків підприємств та організацій, де оцінка є не тільки способом вартісного вираження окремих об’єктів обліку, але й базою для розрахунків багатьох показників фінансового стану, в бюджетних установах не застосовуються різні способи оцінювання матеріалів (ФІФО, ЛІФО тощо), не проводиться щомісячне дооцінювання залишків товарно-матеріаль­них цінностей в умовах зміни цін на запаси і товари. Відповідно до наказу ГУДКУ і Міністерства економіки України від 02.12.97 № 127/138 «Порядок дооцінки матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів бюджетних установ» бюджетні установи проводили разове дооцінування матеріалів і МШП, які були придбані до 02.09.96 та обліковуються за цінами, що значно відрізняються від нині діючих. В результаті дооцінювання ціни на окремі види матеріалів і МШП були доведені до їх реальної вартості.

Норми запасів матеріалів визначаються в мінімальних розмірах, які забезпечують безперебійну роботу установ. Так, нормативи запасів для наукових установ встановлюються в диференційованих процентах від суми фактичних витрат матеріалів за ми­нулий рік за такими чотирма групами матеріалів: матеріали для наукових цілей; господарські матеріали і канцелярське приладдя; паливо; пальне і мастильні матеріали; інші матеріали, включаючи тару і матеріали в дорозі. Зайві запаси матеріалів зараховуються при фінансуванні бюджетних установ.

З метою збереження і правильного обліку матеріалів необхідно забезпечити належну організацію складського господарства. Зберігання матеріалів має здійснюватися в спеціально пристосованих приміщеннях (складах). Порядок розміщення матеріалів має забезпечувати швидкість операцій їх прийняття та видачі. Відповідальність за прийняттям, зберігання і відпускання матеріалів пок­ладається на визначених матеріально відповідальних осіб, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.

Правильна організація обліку матеріалів забезпечується також наявністю точного ваговимірувального господарства, своєчасним проведенням інвентаризацій, встановленням чіткого документо­обороту, широким впровадженням засобів автоматизації облікових робіт.

Бюджетні установи для своєї діяльності придбавають предмети разового користування — різного роду господарські і ремонтно-будівельні матеріали, паливо, тару, матеріали для наукових і навчальних цілей, інші матеріали.

Вартість цих матеріальних засобів повністю вибуває із суспільного кругообігу протягом одного або кількох актів споживання. В цьому плані матеріали в бюджетних установах нагадують оборотні кошти виробничої сфери, але їх неможливо віднести до останніх, оскільки оборотні кошти повністю переносять свою вартість на новий продукт і в цій формі продовжують свій кругообіг у суспільному відтворенні, а матеріали бюджетних установ вибувають з кругообігу в міру їх споживання.

На придбання матеріалів витрачаються значні кошти з бюджету та інших джерел. Задачами обліку матеріалів й малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) є:

забезпечення зберігання і встановлення контролю за наявністю та рухом матеріалів;

спостереження за дотриманням норм запасів і витрат матеріалів;

отримання точних даних про залишки матеріалів у місцях зберігання;

забезпечення всіх рівнів управління інформацією про наявність і рух матеріалів.

Основними передумовами виконання цих задач є економічно обґрунтована класифікація та оцінка матеріалів, нормування їх запасів і чітка організація матеріального постачання та складського господарства.

За функціональною роллю у фінансово-господарській діяльності бюджетних установ матеріали поділяються на такі групи:

1. Матеріали для навчальних, наукових та інших цілей: реактиви і хімікати, скло і радіоматеріали, фотоприладдя, папір, призначений для видання навчальних і наукових робіт, піддослідні тварини, інші матеріали для навчальних цілей і науково-дослід­них робіт, а також дорогоцінні та інші метали для протезування;

2. Продукти харчування;

3. Медикаменти і перев’язувальні засоби: медикаменти, компоненти, бактеріцидні препарати, сироватки, вакцини, кров і перев’язувальні засоби в лікарнях, лікувально-профілактичних, лікувально-ветеринарних та інших установах;

4. Господарські матеріали і канцелярське приладдя, що використовуються для поточних потреб установ (електролампочки, мило, щітки тощо), будівельні матеріали для поточного ремонту;

5. Паливо, пальне й мастильні матеріали — всі види палива, пального і мастильних матеріалів (дрова, вугілля, бензин, торф, гас, мазут, автол тощо);

6. Тара — поворотна та обмінна тара (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки);

7. Запасні частини до машин і обладнання — запасні частини, призначені для заміни та ремонту спрацьованих частин машин, обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів;

8. Інші матеріали — сіно, овес, інші види кормів та фуражу, насіння, добрива тощо.

Одні й ті ж матеріали в різних установах і навіть в одній установі в різний час можуть виконувати різні функції і відповідно обліковуватися в різних галузях. Так, запасні частини до машин і обладнання можуть обліковуватися в різних групах залежно від використання цих машин і обладнання для наукових цілей чи господарських потреб.

Наведену класифікацію покладено в основу організації обліку матеріалів за субрахунками, але вона є недостатньою для контролю за наявністю і рухом цінностей. Різноманітність застосовуваних матеріалів спричинює необхідність розробки вичерпних номенклатур, тобто систематизованих переліків матеріалів, які споживаються бюджетними установами. Кожному найменуванню, сорту й розміру матеріалів присвоюється умовний числовий код (номенклатурний номер), що особливо важливо в умовах автоматизації обліку матеріалів. У подальшому присвоєний номенклатурний номер зазначається в усіх документах і реєстрах, в яких відображається наявність і рух відповідного виду матеріалів.

Номенклатури матеріалів розробляються бюджетними установами або централізованими бухгалтеріями. В них зазначаються найменування кожного виду матеріалів, тип, сорт, розмір, одиниця виміру, а також закріплений за матеріалом номенклатурний номер. Номенклатурні номери можуть складатися з п’яти знаків: номенклатура групи — один знак, номер підгрупи — один знак і порядковий номер в одній підгрупі — три знаки. Наприклад, амоній у наукових установах обліковується в групі «0» — матеріали для наукових та інших цілей; в підгрупі «0», окремим видам амонію в цій підгрупі присвоєно такі номери: амонію азотнокислому — 001, амонію двовуглекислому — 002, амонію молібденокислому — 003. Відповідно кожному виду амонію будуть присвоєні номенклатурні номери 00001, 00002 і 00003. У разі необ­хідності номенклатурні номери можуть мати більше знаків.

Часто номенклатури об’єднують з цінниками (табл. 6.1).

Матеріали, МШП обліковуються в поточному обліку і балансі за договірними цінами без ПДВ. Не відносяться на збільшення вартості матеріалів, а списуються на відповідні статті видатків транспортно-заготівельні витрати, мито.

Таблиця 6.1

НОМЕНКЛАТУРА-ЦІННИК МАТЕРІАЛІВ

Номенклатурний номер

Найменування матеріалів
(сорт, марка, розмір)

Одиниця виміру

Облікова ціна
(грн., коп.)

00001

Амоній азотнокислий

кг

20,50

00002

Амоній двовуглекислий

кг

28,40

00003

Амоній молібденокислий

кг

114,30

Якщо при придбанні матеріалів через дрібнооптові бази й магазини бюджетним установам надано торгову знижку, то ці товари обліковуються за роздрібними цінами, а на суму знижки зменшуються фактичні витрати за відповідними статтями кошторису установи.

Матеріали, які надійшли до бюджетних установ як гуманітарна допомога, оцінюються комісією за діючими цінами, а отримані в результаті демонтажу об’єктів основних засобів, спецобладнання — за цінами можливого використання. Поворотна й обмінна тара обліковується за покупними цінами. При її поверненні чи реалізації різниця між покупними і продажними цінами відноситься на фактичні витрати установ.

Прогресивним напрямом в обліку матеріалів є застосування твердих облікових цін — неодмінної умови впровадження ЕОМ та оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Такими цінами є ціни постачальника або середні покупні ціни для однорідних найменувань матеріалів з відхиленнями цін на ці матеріали в межах до 20% за одиницю.

Тверда облікова ціна для однорідних найменувань матеріалів визначається в такий спосіб. Припустимо, що за даними обліку в установі є кілька видів амонію, кожний з яких поділяється на амоній чистий, чистий для аналізів і хімічно чистий. Договірна ціна
1 кг амонію азотнокислого чистого — 19 грн., чистого для аналізів — 20 грн., хімічно чистого — 21 грн. Тверда облікова ціна 1 кг амонію азотнокислого дорівнюватиме: (19 + 20 + 21) : 3 = 20 грн. Відхилення від облікових цін обліковуються окремо і підлягають щоквартальному списанню на ті рахунки, на яких відображені витрати матеріалів за твердими обліковими цінами.

На відміну від госпрозрахунків підприємств та організацій, де оцінка є не тільки способом вартісного вираження окремих об’єктів обліку, але й базою для розрахунків багатьох показників фінансового стану, в бюджетних установах не застосовуються різні способи оцінювання матеріалів (ФІФО, ЛІФО тощо), не проводиться щомісячне дооцінювання залишків товарно-матеріаль­них цінностей в умовах зміни цін на запаси і товари. Відповідно до наказу ГУДКУ і Міністерства економіки України від 02.12.97 № 127/138 «Порядок дооцінки матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів бюджетних установ» бюджетні установи проводили разове дооцінування матеріалів і МШП, які були придбані до 02.09.96 та обліковуються за цінами, що значно відрізняються від нині діючих. В результаті дооцінювання ціни на окремі види матеріалів і МШП були доведені до їх реальної вартості.

Норми запасів матеріалів визначаються в мінімальних розмірах, які забезпечують безперебійну роботу установ. Так, нормативи запасів для наукових установ встановлюються в диференційованих процентах від суми фактичних витрат матеріалів за ми­нулий рік за такими чотирма групами матеріалів: матеріали для наукових цілей; господарські матеріали і канцелярське приладдя; паливо; пальне і мастильні матеріали; інші матеріали, включаючи тару і матеріали в дорозі. Зайві запаси матеріалів зараховуються при фінансуванні бюджетних установ.

З метою збереження і правильного обліку матеріалів необхідно забезпечити належну організацію складського господарства. Зберігання матеріалів має здійснюватися в спеціально пристосованих приміщеннях (складах). Порядок розміщення матеріалів має забезпечувати швидкість операцій їх прийняття та видачі. Відповідальність за прийняттям, зберігання і відпускання матеріалів пок­ладається на визначених матеріально відповідальних осіб, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.

Правильна організація обліку матеріалів забезпечується також наявністю точного ваговимірувального господарства, своєчасним проведенням інвентаризацій, встановленням чіткого документо­обороту, широким впровадженням засобів автоматизації облікових робіт.