• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

1.3. План рахунків бухгалтерського обліку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 (додаток 1). Новий план рахунків запроваджується в дію поступово з 1 січня 2000 р. і є перехідним. Він розроблений на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 30.11.99 № 291, і має структуру, яка дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Усі рахунки згруповано в два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки об’єднано у вісім класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Кожний клас включає синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. Синтетичним рахункам присвоєно цифрові двозначні коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі, починаючи з нуля. Всього у Плані передбачено 42 рахунки: від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди не використовуються і є резервними.

Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без суттєвого збільшення кількості рахунків і розрядності їх коду більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунка тризначний і складається з коду синтетичного рахунка і порядкового номера — від 1 до 9. Планом рахунків передбачено 150 субрахунків. Саме через систему субрахунків в Плані рахунків відображаються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, обліку їх фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому в практиці бюджетних установ для записів фінансово-господарсь­ких операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних і при складанні звітності користуються субрахунками і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на син­тетичних рахунках.

Деякі субрахунки з метою отримання додаткової інформації поділяються на субрахунки ІІ рівня. До них, наприклад, належать субрахунки № 713 «Доходи за іншими коштами» та № 813 «Видатки за іншими коштами».

У Плані рахунків об’єднано рахунки для обліку виконання видатків, які фінансуються із бюджету, і рахунки для обліку позабюджетних коштів і джерел їх формування. До останніх належать субрахунки № 323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів», № 711 «Доходи за спеціальними коштами», № 811 «Видатки за спеціальними коштами» та ін.

Окремі рахунки можуть застосовуватися для обліку як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Наприклад, № 30 «Каса», № 40 «Фонд у необоротних активах», № 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Більшість рахунків призначені для поточного обліку в бюджетних установах різних галузей невиробничої сфери. В План рахунків включено й такі рахунки, застосування яких спричинено особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Тільки в науково-дослідних установах застосовуються субрахунки № 203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами», № 351 «Розрахунки із замов­никами з авансів на науково-дослідні роботи», № 634 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та ін.

У новий План рахунків включено також рахунки, призначені для обліку виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Це рахунки № 327 «Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів», № 691 «Кошти передані і отримані» та ін.

Усі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Такий поділ рахунків і субрахунків, призначених для обліку розрахункових операцій, і віднесення їх до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і класу 6 «Поточні зобов’язання» має умовний характер. Так, рахунок № 68 «Внутрішні розрахунки» може бути активним, пасивним чи активно-пасивним залежно від того, в якій установі він застосовується.

У самостійний розділ у Плані рахунків виділено забалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які виключені з обороту установи і не відображаються в балансі, але потребують спеціального контролю. До забалансових віднесено сім рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «При-значення та зобов’язання». На забалансових рахунках господарські операції відображаються без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведеться за простою системою.

Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Вона дає змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати і підвищити ефективність автоматизації обліку. Суттєвою є роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.

Разом з тим слід зазначити, що План рахунків як госпрозрахункових підприємств, організацій, так і бюджетних установ розроб­лено з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на бюджетні установи не поширю­ються. Окремі рахунки і субрахунки з обліку нематеріальних активів, грошових документів в іноземній валюті, векселів, довгострокових зобов’язань мають обмежене використання в бюджетних установах. Порядок застосування Плану рахунків не містить типових схем реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденції субрахунків І рівня). Структуру плану рахунків наведено в табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Структура плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ

Номер і найменування класів

Номери рахунків, які входять у клас

Синтетичні рахунки

Кількість

% до підсумку

1. Необоротні активи

10–13

4

9,5

2. Запаси

20–25

6

14,3

3. Кошти, розрахунки та інші активи

30–36

7

16,7

4. Власний капітал

40–44

5

11,9

5. Довгострокові зобов’язання

50–52

3

7,1

6. Поточні зобов’язання

60–69

10

23,9

7. Доходи

70–73

4

9,5

8. Витрати

80–82

3

7,1

Усього

42

100

0. Позабалансові рахунки

01–09

7

 

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 (додаток 1). Новий план рахунків запроваджується в дію поступово з 1 січня 2000 р. і є перехідним. Він розроблений на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 30.11.99 № 291, і має структуру, яка дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Усі рахунки згруповано в два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки об’єднано у вісім класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Кожний клас включає синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. Синтетичним рахункам присвоєно цифрові двозначні коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі, починаючи з нуля. Всього у Плані передбачено 42 рахунки: від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди не використовуються і є резервними.

Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без суттєвого збільшення кількості рахунків і розрядності їх коду більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунка тризначний і складається з коду синтетичного рахунка і порядкового номера — від 1 до 9. Планом рахунків передбачено 150 субрахунків. Саме через систему субрахунків в Плані рахунків відображаються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, обліку їх фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому в практиці бюджетних установ для записів фінансово-господарсь­ких операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних і при складанні звітності користуються субрахунками і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на син­тетичних рахунках.

Деякі субрахунки з метою отримання додаткової інформації поділяються на субрахунки ІІ рівня. До них, наприклад, належать субрахунки № 713 «Доходи за іншими коштами» та № 813 «Видатки за іншими коштами».

У Плані рахунків об’єднано рахунки для обліку виконання видатків, які фінансуються із бюджету, і рахунки для обліку позабюджетних коштів і джерел їх формування. До останніх належать субрахунки № 323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів», № 711 «Доходи за спеціальними коштами», № 811 «Видатки за спеціальними коштами» та ін.

Окремі рахунки можуть застосовуватися для обліку як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Наприклад, № 30 «Каса», № 40 «Фонд у необоротних активах», № 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Більшість рахунків призначені для поточного обліку в бюджетних установах різних галузей невиробничої сфери. В План рахунків включено й такі рахунки, застосування яких спричинено особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Тільки в науково-дослідних установах застосовуються субрахунки № 203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами», № 351 «Розрахунки із замов­никами з авансів на науково-дослідні роботи», № 634 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та ін.

У новий План рахунків включено також рахунки, призначені для обліку виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Це рахунки № 327 «Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів», № 691 «Кошти передані і отримані» та ін.

Усі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Такий поділ рахунків і субрахунків, призначених для обліку розрахункових операцій, і віднесення їх до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і класу 6 «Поточні зобов’язання» має умовний характер. Так, рахунок № 68 «Внутрішні розрахунки» може бути активним, пасивним чи активно-пасивним залежно від того, в якій установі він застосовується.

У самостійний розділ у Плані рахунків виділено забалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які виключені з обороту установи і не відображаються в балансі, але потребують спеціального контролю. До забалансових віднесено сім рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «При-значення та зобов’язання». На забалансових рахунках господарські операції відображаються без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведеться за простою системою.

Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Вона дає змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати і підвищити ефективність автоматизації обліку. Суттєвою є роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.

Разом з тим слід зазначити, що План рахунків як госпрозрахункових підприємств, організацій, так і бюджетних установ розроб­лено з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на бюджетні установи не поширю­ються. Окремі рахунки і субрахунки з обліку нематеріальних активів, грошових документів в іноземній валюті, векселів, довгострокових зобов’язань мають обмежене використання в бюджетних установах. Порядок застосування Плану рахунків не містить типових схем реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденції субрахунків І рівня). Структуру плану рахунків наведено в табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Структура плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ

Номер і найменування класів

Номери рахунків, які входять у клас

Синтетичні рахунки

Кількість

% до підсумку

1. Необоротні активи

10–13

4

9,5

2. Запаси

20–25

6

14,3

3. Кошти, розрахунки та інші активи

30–36

7

16,7

4. Власний капітал

40–44

5

11,9

5. Довгострокові зобов’язання

50–52

3

7,1

6. Поточні зобов’язання

60–69

10

23,9

7. Доходи

70–73

4

9,5

8. Витрати

80–82

3

7,1

Усього

42

100

0. Позабалансові рахунки

01–09

7