• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

ВСТУП

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 

Минуле не зникає, а продовжує існувати в накопиченому досві­ді соціального життя. Узагальнення та обробка накопиченого люд­ського досвіду — перше завдання історії.

В давнину говорили, — «Historia est magistra vitae» («Історія — наставниця життя»). Дійсно, люди завжди, особливо в переломні періоди, пробують знайти відповіді на злободенні питання сучас­ності у величезній лабораторії світового соціального досвіду. На прикладах історії люди виховуються у повазі до вічних цінностей: мира, добра, справедливості свободи, краси.

Історія — одна з найважливіших форм самосвідомості людей. Досвідом історії намагаються скористатися різноманітні політичні сили. Посиланнями на історію вони обґрунтовують свої вчинки. Тому в тлумаченні тих або інших політичних подій простежується безперервна боротьба різних ідей та думок.

Зацікавленість людей в результатах вивчення свого минулого, дає певне підґрунтя до скептичного ставлення до історії як науки, що об'єктивно оцінює події та закони історичного розвитку. Часто можна почути слова про те, що історія використовується для об­ґрунтування завдань політичної боротьби, що кожне покоління, кожна партія заново переписують історію.

Та все ж таки, не дивлячись на плюралізм у відповідях на гло­бальні питання розвитку людства, так і при інтерпретації окремих фактів, існує об'єктивна істина. Не звинувачувати, а вивчати та по­яснювати його — завдання наукового знання. Пошуки істини в іс­торії — складний, але в той же час цікавий, захоплюючий процес.

Пошук та затвердження істини у всі часи були головною метою науки. Історія є своєрідною соціальною пам'яттю людства, резер­вуаром його соціального досвіду, які вона передає від одного поко­ління до другого. Історики вивчають минуле не задля того, щоб пі­ти від сучасності. Історія служить сучасності, пояснюючи сьогод­нішній день та надаючи матеріал для прогнозування майбутнього.

Історична наука намагається дати цілісне бачення історичного процесу в єдності всіх його характеристик. В цьому вона не відріз­

няється від інших наук. Як і в інших науках, в історії відбувається накопичення та відкриття нових фактів, досконалюється теорія з урахуванням розвитку інших наук (культурології, соціології, полі­тології тощо), методи обробки та аналізу джерел. Багато фактів, подій, явищ нашої історії з відкриттям нових джерел, розширенням нашого кругозору, вдосконаленням теоретичного знання сьогодні оцінюються інакше, ніж п'ять-десять років тому. Все це — свідоцт­во того, що історію «переписують» не тільки із політичної кон'юнктури, але і у відповідь на розширення наших знань про ми­нуле.

Неможливо створювати новий світ, ігноруючи минуле. Цю іс­тину знали у всі часи. Всебічне наукове дослідження матеріальної та духовної культури минулого робить нас більш багатими та ро­зумними. Все це свідоцтво на користь того, що знання історії до­зволяє ясніше зрозуміти сучасність, але і сучасність в свою чергу, ставить завдання максимально точного усвідомлення минулого, що має не тільки моральну, але і практичну цінність.

Геополітичне положення України

Україна — країна в Східній Європі, на південному заході Схід­но-Європейської рівнини. Сучасна територія — 603,7 тис. кв. км., що складає 5,7 % території Європи. Відстань з півночі на південь дорівнює 823 км., із заходу на схід — 1316 км. Загальна довжина кордонів — 6500 км. Населення — 45,9 млн чоловік (на січень 2010 р.). В Україні проживають представники більше 130 націона­льностей. Корінною національністю країни є українці, що станов­лять 72,7 % населення.

На сході та північному сході Україна межує з Російською Феде­рацією, на півночі — з Білорусією, на заході — з Польщею, Сло­ваччиною й Угорщиною, на південному заході — з Румунією та Молдовою. На півдні країна омивається водами Чорного й Азов­ського морів. У Закарпатській області, недалеко від села Ділове Ра-хівського району, знаходиться географічний центр Європи.

Близько 95 % території України є обширними степами та рівни­нами і, таким чином, країна не має природних кордонів (виняток становлять Карпатські гори на заході та море на півдні). Майже дві третини українських степів займають знамениті чорноземи — най-родючіші ґрунти Землі. На півночі та північному заході країни роз­ташовані лісові масиви. Україна має великі запаси корисних копа­лин (особливо вугілля і залізняку) та за своїми природним ресурсам відноситься до багатих країн Європи. Головні річки України —

Дніпро (ділить країну на дві частини), Дністер і Південний Буг. Український клімат в основному помірний, хоча інколи і спостері­гаються різкі перепади температур.

Природні умови України, безперечно, наклали свій відбиток на менталітет її мешканців. Наявність великих масивів родючих зе­мель стала причиною значного розповсюдження одноосібних гос­подарств, що сприяло затвердженню традиційних селянських цін­ностей: господарності, ощадливості, незалежності, відчуття приватної власності.

Назва «Україна» означає «край», «порубіжна земля», що відпо­відає географічному положенню країни на південно-східному краю Європи, на порозі Азії. Територія України була основою держави Київська Русь в IX — XII століттях. Розташована на головних тор-гівельних шляхах з Європи до Азії та зі Скандинавії до Південної Європи, країна знаходилася під впливом різних культур. Через Чо­рне море Україна була пов'язана з грецькою цивілізацією (як анти­чною, так і візантійською), а з боку безкрайніх азіатських степів постійно зазнавала нападів кочових народів. Часто країна ставала здобиччю іноземних завойовників. її окремі території в різний час знаходилися під владою Польщі, Литви, Туреччини, Угорщини, Румунії, Чехословаччини. У період визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького Україна існувала як са­мостійна держава, а з 1654 по 1917 pp. велика її частина належала Російській імперії. Упродовж майже всього XX століття країна входила до складу СРСР.

24 серпня 1991 р. Україна була проголошена незалежною демо­кратичною державою. В адміністративно-територіальному відно­шенні Україна складається з автономної республіки Крим і 24 об­ластей. Державним гербом країни є золотий тризуб на блакитному щиті. Державний прапор — прямокутне полотнище, що має синю верхню і жовту нижню частини. Державний гімн — «Ще не вмерла Україна». Столиця України — місто Київ.

Минуле не зникає, а продовжує існувати в накопиченому досві­ді соціального життя. Узагальнення та обробка накопиченого люд­ського досвіду — перше завдання історії.

В давнину говорили, — «Historia est magistra vitae» («Історія — наставниця життя»). Дійсно, люди завжди, особливо в переломні періоди, пробують знайти відповіді на злободенні питання сучас­ності у величезній лабораторії світового соціального досвіду. На прикладах історії люди виховуються у повазі до вічних цінностей: мира, добра, справедливості свободи, краси.

Історія — одна з найважливіших форм самосвідомості людей. Досвідом історії намагаються скористатися різноманітні політичні сили. Посиланнями на історію вони обґрунтовують свої вчинки. Тому в тлумаченні тих або інших політичних подій простежується безперервна боротьба різних ідей та думок.

Зацікавленість людей в результатах вивчення свого минулого, дає певне підґрунтя до скептичного ставлення до історії як науки, що об'єктивно оцінює події та закони історичного розвитку. Часто можна почути слова про те, що історія використовується для об­ґрунтування завдань політичної боротьби, що кожне покоління, кожна партія заново переписують історію.

Та все ж таки, не дивлячись на плюралізм у відповідях на гло­бальні питання розвитку людства, так і при інтерпретації окремих фактів, існує об'єктивна істина. Не звинувачувати, а вивчати та по­яснювати його — завдання наукового знання. Пошуки істини в іс­торії — складний, але в той же час цікавий, захоплюючий процес.

Пошук та затвердження істини у всі часи були головною метою науки. Історія є своєрідною соціальною пам'яттю людства, резер­вуаром його соціального досвіду, які вона передає від одного поко­ління до другого. Історики вивчають минуле не задля того, щоб пі­ти від сучасності. Історія служить сучасності, пояснюючи сьогод­нішній день та надаючи матеріал для прогнозування майбутнього.

Історична наука намагається дати цілісне бачення історичного процесу в єдності всіх його характеристик. В цьому вона не відріз­

няється від інших наук. Як і в інших науках, в історії відбувається накопичення та відкриття нових фактів, досконалюється теорія з урахуванням розвитку інших наук (культурології, соціології, полі­тології тощо), методи обробки та аналізу джерел. Багато фактів, подій, явищ нашої історії з відкриттям нових джерел, розширенням нашого кругозору, вдосконаленням теоретичного знання сьогодні оцінюються інакше, ніж п'ять-десять років тому. Все це — свідоцт­во того, що історію «переписують» не тільки із політичної кон'юнктури, але і у відповідь на розширення наших знань про ми­нуле.

Неможливо створювати новий світ, ігноруючи минуле. Цю іс­тину знали у всі часи. Всебічне наукове дослідження матеріальної та духовної культури минулого робить нас більш багатими та ро­зумними. Все це свідоцтво на користь того, що знання історії до­зволяє ясніше зрозуміти сучасність, але і сучасність в свою чергу, ставить завдання максимально точного усвідомлення минулого, що має не тільки моральну, але і практичну цінність.

Геополітичне положення України

Україна — країна в Східній Європі, на південному заході Схід­но-Європейської рівнини. Сучасна територія — 603,7 тис. кв. км., що складає 5,7 % території Європи. Відстань з півночі на південь дорівнює 823 км., із заходу на схід — 1316 км. Загальна довжина кордонів — 6500 км. Населення — 45,9 млн чоловік (на січень 2010 р.). В Україні проживають представники більше 130 націона­льностей. Корінною національністю країни є українці, що станов­лять 72,7 % населення.

На сході та північному сході Україна межує з Російською Феде­рацією, на півночі — з Білорусією, на заході — з Польщею, Сло­ваччиною й Угорщиною, на південному заході — з Румунією та Молдовою. На півдні країна омивається водами Чорного й Азов­ського морів. У Закарпатській області, недалеко від села Ділове Ра-хівського району, знаходиться географічний центр Європи.

Близько 95 % території України є обширними степами та рівни­нами і, таким чином, країна не має природних кордонів (виняток становлять Карпатські гори на заході та море на півдні). Майже дві третини українських степів займають знамениті чорноземи — най-родючіші ґрунти Землі. На півночі та північному заході країни роз­ташовані лісові масиви. Україна має великі запаси корисних копа­лин (особливо вугілля і залізняку) та за своїми природним ресурсам відноситься до багатих країн Європи. Головні річки України —

Дніпро (ділить країну на дві частини), Дністер і Південний Буг. Український клімат в основному помірний, хоча інколи і спостері­гаються різкі перепади температур.

Природні умови України, безперечно, наклали свій відбиток на менталітет її мешканців. Наявність великих масивів родючих зе­мель стала причиною значного розповсюдження одноосібних гос­подарств, що сприяло затвердженню традиційних селянських цін­ностей: господарності, ощадливості, незалежності, відчуття приватної власності.

Назва «Україна» означає «край», «порубіжна земля», що відпо­відає географічному положенню країни на південно-східному краю Європи, на порозі Азії. Територія України була основою держави Київська Русь в IX — XII століттях. Розташована на головних тор-гівельних шляхах з Європи до Азії та зі Скандинавії до Південної Європи, країна знаходилася під впливом різних культур. Через Чо­рне море Україна була пов'язана з грецькою цивілізацією (як анти­чною, так і візантійською), а з боку безкрайніх азіатських степів постійно зазнавала нападів кочових народів. Часто країна ставала здобиччю іноземних завойовників. її окремі території в різний час знаходилися під владою Польщі, Литви, Туреччини, Угорщини, Румунії, Чехословаччини. У період визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького Україна існувала як са­мостійна держава, а з 1654 по 1917 pp. велика її частина належала Російській імперії. Упродовж майже всього XX століття країна входила до складу СРСР.

24 серпня 1991 р. Україна була проголошена незалежною демо­кратичною державою. В адміністративно-територіальному відно­шенні Україна складається з автономної республіки Крим і 24 об­ластей. Державним гербом країни є золотий тризуб на блакитному щиті. Державний прапор — прямокутне полотнище, що має синю верхню і жовту нижню частини. Державний гімн — «Ще не вмерла Україна». Столиця України — місто Київ.