• Как правильно управлять финансами своего бизнеса, если вы не специалист в области финансового анализа - Финансовый анализ

    Финансовый менеджмент - финансовые отношения между суъектами, управление финасами на разных уровнях, управление портфелем ценных бумаг, приемы управления движением финансовых ресурсов - вот далеко не полный перечень предмета "Финансовый менеджмент"

    Поговорим о том, что же такое коучинг? Одни считают, что это буржуйский брэнд, другие что прорыв с современном бизнессе. Коучинг - это свод правил для удачного ведения бизнесса, а также умение правильно распоряжаться этими правилами

2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРАГМАТИЗМ ФРАНСУА-МАРІ-ШАРЛЯ ФУР'Є

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 

Ф.-М.-Ш. Фур'є належить особливе місце в історії соціально-політичних вчень Франції. Його негативне ставлення до нового суспільства, як і в Сен-Сімона, було наслідком розчарування результатами буржуазної революції 1789—1794 рр., оскі­

льки проголошені нею принципи свободи, рівності й братерства різко відрізнялися від реалій капіталістичного устрою, в якому домінували конкуренція, експлуатація, влада грошей.

Довідка

Франсуа-Марі-Шарль Фур'є народився 7 квітня 1772 року в м. Безансоні, в родині ба­гатого купця. Батько помер, коли хлопчику було 9 років. Він дуже рано вступив у конф­лікт зі своєю сім'єю і середовищем. вважаючи, що там панують омана і шахрайство.

У 1790 р., після закінчення місцевого єзуїтського коледжу, в якому діти буржуа отримували класичну освіту, він подався до Парижа, де вивчав юридичні науки. Але на вимогу сім'ї їде на навчання в торговий дім Леона, де впродовж двох років набуває прак­тики торгового підприємця. Вивчав торговельну справу в Парижі, Руані, Марселі, Бордо. Спостереження під час цієї практики дали імпульс для серйозної критики торгівлі як ос­нови буржуазної «цивілізації».

У 1792 р., отримавши від батька першу частину спадщини, Фур'є розпочав у Ліоні самостійну торгівлю. Відвідавши у справах багато міст Франції, Німеччини, Нідерландів, здобув ще більше матеріалу для осмислення буржуазної «цивілізації». Особливим по­штовхом став крах його комерційної кар' єри у 1791 р., що було наслідком повстання лі­онської крупної буржуазії проти Конвенту. Його майно було конфісковане контрреволю­ційною владою, а його було мобілізовано до війська заколотників. Після звільнення Ліону революційними військами Фур' є був заарештований, але невдовзі він втік у Безансон.

Вступив до лав революційної армії, де прослужив з 10 липня 1794 року до 26 січня 1796 року, звільнившись за станом здоров'я.

У 1800 р. Фур'є почав публікувати у різних видавництвах статті, нотатки й вірші. На той час він працював торговим маклером, характеризуючи своє становище, як «станови­ще людини, яка широко торгує чужою брехнею, до якої додає свою».

У 1811 р. Фур'є — експерт військового відомства з постачання сукна. Сто днів пере­бував на посаді завідувача бюро статистики департаменту Рони. Друга Реставрація позба­вила Фур' є цієї посади. У 1816 р. він залишає Ліон і поселяється в окрузі Бюже департа­менту Ен, у передгір'ї Юри, де протягом шести років працює над «Трактатами про асоціацію».

У 1825—1828 рр. працює касиром в одному з торговельних підприємств Ліона, коре­спондентом американської газети в Парижі. У 1828 р. за матеріальної підтримки сім'ї та близьких товаришів-послідовників цілком віддається науковій роботі.

У 1828—1829 рр., мешкаючи в Безансоні, пише працю «Про новий господарський і соцієтарний світ», яку видав у Парижі. Тут минає решта його життя, наповненого літера­турною і пропагандистською роботою.

Життєві негаразди і крах сподівань на швидке здійснення «соцієтарного плану» над­ломили його морально і фізично.

Політичне вчення Ф.-М.-Ш. Фур'є вибудовується на критиці буржуазної цивілі­зації, яка спричиняє спотворення людських пристрастей. їй він протиставляв гар­монійне суспільство, в якому ці пристрасті реалізуються природно. Саме з цих по­зицій розглядав Фур'є і проблеми держави, влади.

Критика капіталізму. У своїх працях Фур'є характеризував «устрій цивіліза­ції» (капіталізм) як «світ навиворіт», наголошуючи, що властивий йому розвиток торгівлі та промисловості повсюдно породжує злидні, оскільки головним його принципом є конкуренція, у процесі якої виникають і загострюються протиріччя колективного й індивідуального інтересів. Внаслідок цього людина перебуває в стані війни з масою. Фур'є доводив, що за капіталізму значна частина населення не бере участі у суспільно корисній праці. Хаос в економіці, зумовлений анархією і непослідовністю розвитку виробництва, проявляється в негосподарському викорис­танні сил та засобів, чим користуються спекулянти і торгівці, яких він називав па­разитами. Засноване на найманій праці, виробництво перетворює робітників на ра­бів, а конкуренція, яка є основним законом господарського життя спричинює зниження заробітної плати, доводить працівників до злиднів: «Люди періоду циві­

лізації дуже нещасні, це значить, що сім восьмих чи вісім дев' ятих з них доведені до злощастя, що лише одна восьма уникає загального нещастя і насолоджується ла­сим шматком».

Вирішального значення Ф.-М.-Ш. Фур'є надавав не виробництву, а торгівлі, водночас послідовно критикував капіталістичну торгівлю. Торгівці, за його слова­ми, не тільки висмоктують соки з виробників і покупців, а й ведуть один з одним жорстоку війну і, намагаючись розорити конкурента, не зупиняються ні перед під­лістю, ні перед злочинними діями. Результатом цього є те, що «устрій цивілізації плаває у крові, щоб угамувати торгову суперечку».

Конкуренція, протиріччя інтересів, здирство, спрага наживи — основа буржуаз­ного суспільства, принципи його лицемірної і жорстокої моралі. Критикуючи капі­талістичне суспільство, Фур'є наблизився до розгляду проблеми відчуження праці. За капіталізму, вважав він, «робітником рухає лише потреба, необхідність продава­ти свою робочу силу», а тому процес праці є безрадісним. Водночас він вважав ка­піталізм необхідною сходинкою на шляху соціального розвитку людства, оскільки він створює велике виробництво, високу науку і витончене мистецтво, які є осно­вою розвитку до більш досконалого суспільства.

У зв' язку з тим, що з розвитком капіталізму буржуазна ідеологія перейшла від осмислення високих загальнолюдських проблем до буденних, обґрунтування справ, суспільство розучилось думати, говорити чи писати про що-небудь інше, крім про­цвітання комерції. Внаслідок цього найпопулярнішим є той, хто у своїх творах роз'яснює таємниці біржі. Наука теж прислуговує комерції. Занепали поезія, вито­нчені мистецтва, бо відтоді, як філософія спалахнула ніжною пристрастю до коме­рції, політика устилає квітами її шлях.

Концепція розвитку суспільства. Важливе місце у вченні Фур'є посідає філо­софсько-історична концепція розвитку людського суспільства, яка базується на ви­сновку, що основу світу утворюють три начала — Бог (активне начало), матерія (пасивне начало) і математика (начало, з яким мав узгоджуватися рух). Головною силою, що приводить світ у рух, активним принципом буття Фур'є називав Бога, хоч і не вважав його творцем матерії та математики.

У своїй філософії Фур' є вибудував схему розвитку людського суспільства, який, за його твердженнями, налічував на той час до 80 тис. років. Цей розвиток є анало­гічним розвитку індивідів. Згідно зі схемою людство у своєму розвитку подолало чотири фази (дитинство, зростання, зрілість, старість) і 32 періоди. Перша і четвер­та — фази «соціального розладу, охоплюють нещасливі часи», друга і третя — «фа­зи соціальної єдності, охоплюють віки щастя, тривалість яких у сім разів довша, ніж тривалість віків злощасних». У першій і останній фазах Фур' є виділяв сім пері­одів, а в другій і третій — дев'ять. Якісна ознака кожного періоду — рівень органі­зації матеріального виробництва, яке є джерелом суспільного розвитку. Вдоскона­лення знарядь виробництва багато в чому зумовлює рух людського суспільства, особливості його форми.

Кожен період має свої стадії розвитку. Зміна одного періоду іншим, вищим, пе­рехід з нижчої сходинки на вищу є закономірною необхідністю. Суспільству супе­речить застій, його призначення — рухатись уперед. На думку Фур'є, існуючий устрій цивілізації — не кінцева соціальна доля людства, а лише один з перших ета­пів історичного розвитку.

Якщо протягом першого періоду люди стихійно підкорялися пристрастям, органі­зовували асоціації, що відповідало даним Богом соціальним законам, то з часом ці асоціації почали розпадатись, настав період несправедливості, віроломства, примусу,

злиднів. Тодішній соціальний рух нагадував людину, що відступила перед прірвою, намагаючись розбігтися і перестрибнути її. Отже, людське суспільство, готуючись перейти в нову фазу, створювало засоби для цього. Період цивілізації є попереднім, підготовчим, у межах якого створюються передумови для перетворення суспільства.

Нове суспільство також змушене буде подолати у своєму розвитку кілька етапів: гарантизм — період напівасоціації, неповної асоціації; соціантизм — період прос­тої асоціації; гармонізм — період тяжкої асоціації.

Соціально-історична концепція Фур'є інтуїтивно передбачає такі положення іс­торичного матеріалізму:

а)         визнання рівня організації матеріального виробництва визначальною ознакою
історичного періоду;

б)         визнання закономірності зміни кожного періоду іншим у процесі історичного
розвитку людства;

в)         твердження, що всередині кожного періоду визрівають передумови для пере-
ходу до наступного;

г)         проголошення неминучості зміни кожного періоду вищим, зокрема, існуючо-
го устрою «цивілізації» устроєм «соцієтарної гармонії».

Обґрунтування нового суспільного устрою. Фур'є заперечував революційний шлях зміни суспільних відносин, вважаючи ці зміни «різновидами насолод», а не руйнівними революціями. Його план перетворення тогочасного капіталістичного суспільства базувався на історико-філософській концепції, згідно з якою Бог як од­на з першооснов світу дає людині соціальні закони, але при цьому не прагне цілком підкорити ті своїй волі, визнаючи за нею певну свободу дій. Це знаходить часткове втілення і в спроможності людини впливати на суспільний розвиток. Тому для пе­реходу до гармонійного суспільного устрою необхідно не тільки досягнути певного рівня розвитку виробництва, а й мати кодекс соціальних законів. Відкриття цього кодексу Фур' є приписував собі.

Для досягнення загальної людської гармонії необхідно повсюдно створити асо­ціації (фаланги) — об'єднання людей для спільної трудової діяльності. Такі асоціа­ції повинні бути привабливими для мас, залучати їх до трудової діяльності, мобілі-зуючи їх самолюбство, інші рушійні сили. З огляду на це, Фур'є мав на меті створити першу експериментальну асоціацію. її перевагами він вважав «різномані­тні насолоди», запоруку того, що люди забудуть про свої суперечки і поспішать створити асоціацію, «адже повсюди люди невпинно прагнуть до багатства і задово­лень». Завдяки цьому процес перетворення суспільства стане процесом поширення асоціацій. Створюватимуться вони як акціонерні підприємства, маючи у своїх ря­дах до 1800 осіб. Кожен учасник при вступі вноситиме певні кошти, від розмірів яких залежатиме його дохід. Попри це, кожен член асоціації повинен займатися трудовою діяльністю. Водночас Фур' є допускав певну відмінність між родом за­нять багатого пайовика і бідного. Асоціація передусім повинна займатися сільсь­ким господарством, промислове виробництво мало виконувати побічну роль, зале­жати від вимог сільськогосподарського.

Для остаточного переходу людства до нового суспільного устрою, на думку Фур' є, потрібно майже шість років. Він не допускав примусових відносин між асо­ціаціями, їх організація мала привести до «світової єдності», досягнення якої вва­жав неможливим в умовах устрою цивілізації.

Головний принцип внутрішнього життя асоціації — вільний вибір праці, яка має стати однією з основних потреб людини. Але для цього праця повинна бути вільною,

різноманітною, творчою. За припущенням Фур'є, у новому суспільстві вона стане за­бавою, грою. Розмірковуючи над проблемою привабливості праці, він обґрунтував теорію «пристрастей», яка вважається фундаментом його вчення. Згідно з нею в ко­жній людині таїться багато пристрастей, з яких дванадцять основних. У людини уст­рою цивілізації пристрасті протистоять одна одній: честолюбність коханню, батьків­ство — дружбі і т. д., внаслідок чого вона перебуває у стані війни з собою. Тому необхідно дати цим пристрастям змогу реалізуватися і завдяки цьому забезпечити їх внутрішню і зовнішню гармонію, що можливе лише за нового суспільного устрою.

Найкращі умови для вивільнення пристрастей здатні забезпечити союзи асоціати­вних груп, створені «за пристрастями до певної діяльності». Сформований у такий спосіб новий соціальний світ використовуватиме всі смаки, характери, інстинкти, всі пристрасті. У цих нових утвореннях (за пристрастями) люди матимуть змогу чергу­вати різні заняття, що урізноманітнюватиме їх працю. Одним з найголовніших прин­ципів організації їх діяльності стане змагання, яке підніматиме «продукцію на най­вищий ступінь за якістю і кількістю», реалізовуватиме такі важливі пристрасті людини, як честолюбне прагнення відзначитися, бути попереду інших. У гармоній­ному суспільному устрої воно повинно замінити капіталістичну конкуренцію, ство­рити ефект задоволення працею і гарантувати наполегливість людства у праці.

Розробляючи принцип нового суспільного устрою, Фур' є виступав прихильником достатку, проголошував неодмінність досягнення задоволень, передусім чуттєвих і душевних, оскільки «соцієтарний порядок... не допускає ні невибагливості, ні рівно­сті... він хоче пристрастей палких і витончених». При цьому людські бажання пови­нні задовольнятися навіть у дрібницях, інакше неможливо буде досягнути гармонії в суспільстві. (З цих міркувань він стверджував, що потрібно двадцять сім сортів хліба, аби група з трьох осіб мала гармонійний обід.) В іншому разі можливі розколи в гру­пах через дрібниці, здатні в майбутньому перерости у серйозні конфлікти.

У соціальному аспекті Фур' є уявляв гармонію як досягнення згоди між різними класами, ліквідацію класового антагонізму. Тому новий суспільній устрій повинен встановити «єдність поглядів, інтересів і дій між усіма класами». Фур'є не тільки не вів мову про ліквідацію класів і класових відмінностей, а, навпаки, вважав їх існу­вання природним і правомірним. Це певною мірою знайшло своє втілення і в соціа­льному експерименті Фур'є. Намагаючись створити експериментальну фалангу (асоціацію) і не маючи на це засобів, він був змушений звернутися до багатих ме­ценатів. Щоб зацікавити їх, гарантував багатим акціонерам прибуток від їх капіталу і полегшену працю порівняно з працею бідних сектаріїв (членів фаланги).

Класова нерівність поширювалася і на принципи розподілу в асоціації прибутків, який передбачалося ділити на три частини: праці належало від 5/12 до 6/12 прибутку, таланту — від 2/12 до 3/12, а 4/12 — капіталу, тобто спрямовувалося на виплату дивіде­ндів акціонерам — засновникам фаланги. Завдяки цьому багаті члени асоціації мали б позбутися огиди до праці, а разом із нею — зневажливого ставлення до працюю­чих. Водночас вони мали право, навіть не працюючи, користуватися всіма благами асоціації. Існуючу за «устрою цивілізації» систему власності Фур'є вважав не­прийнятною для гармонійного суспільства. Проте він не виключав у майбутньому устрої приватної власності як засобу протидії зрівнялівці. При цьому не вважав її не­доторканною і навіть передбачав можливість видозміни її в інтересах суспільства.

У контексті побудови нового суспільства Фур'є відстоював необхідність зміни системи виховання «устрою цивілізації», оскільки вона «придушує і спотворює за­датки дитини», робить для неї ненависною працю і спонукає її до «руйнівної діяль­ності». Замість існуючого в капіталістичному суспільстві виховання він пропонував

перейти до соцієтарного виховання, покликаного забезпечити «розвиток фізичних і розумових здібностей, використовувати їх усі, навіть розвагу, для виробничої пра­ці». Цією тезою Фур'є обстоював необхідність формування у людини потреби пра­цювати з дитячих років. Процес виховання він поділяв на кілька фаз залежно від ві­ку дитини. їх об'єднував принцип, згідно з яким дитина з раннього віку повинна залучатися до трудової діяльності. Першим етапом цього процесу має стати «пра­ця — гра». Участь дітей у різних роботах мала б у майбутньому вирішити проблему непривабливої праці. Формування любові до праці Фур'є вважав настільки важли­вою і відповідальною справою, що заради неї можна навіть нехтувати економією. Адже діти, беручи участь в трудових процесах, з раннього віку стають корисними працівниками фаланги.

Фаланга є ядром гармонійного суспільства. Сім' я в ній втрачає значення госпо­дарської одиниці. Сільськогосподарське і промислове виробництво організовано в системі серій. Домашнє господарство замінено громадською кухнею і громадським обслуговуванням. Гармонія забезпечує повну емансипацію жінок, які нарівні з чо­ловіками беруть участь у праці різноманітних серій. Сім' я позбавляється необхід­ності займатися вихованням дітей. Гармонійний устрій визнає її лише як шлюбний союз певної тривалості, заснований на потязі жінок і чоловіків, вільному укладан­ню і розриву шлюбу.

За суспільного устрою, в якому все засновано на системі природних пристрастей, природних потягів людини, немає необхідності примусу ні щодо організації виробниц­тва, ні щодо розподілу продуктів. Не потрібний він і в сфері сім'ї, виховання дітей. Відсутній примус і у відносинах між фалангами, сформованих на основі вільних угод.

Отже, гармонійне суспільство, за уявленнями Фур'є, вибудовується на ідеї мир­ного співробітництва капіталу і праці, примирення класів у фаланзі. Фур'є мріяв, що капіталісти, зберігаючи свій нетрудовий дохід, займатимуться корисною пра­цею, перейматимуться долею робітників, які поступово ставатимуть маленькими капіталістами. Тому основним завданням суспільства вважав не знищення власнос­ті, а її поширення і зміцнення. Майбутнє суспільство він уявляв як систему дріб­них, самодостатніх господарських одиниць, де зберігається приватна власність на засоби виробництва у формі акцій фаланги, класовий поділ, нетрудові доходи класу капіталістів, а, відповідно, і експлуатація трудящих.

Загалом теорія гармонійного суспільства суттєво вплинула на подальший розви­ток політичних ідей, особливо ідей соціалізму і комунізму.

Ф.-М.-Ш. Фур'є належить особливе місце в історії соціально-політичних вчень Франції. Його негативне ставлення до нового суспільства, як і в Сен-Сімона, було наслідком розчарування результатами буржуазної революції 1789—1794 рр., оскі­

льки проголошені нею принципи свободи, рівності й братерства різко відрізнялися від реалій капіталістичного устрою, в якому домінували конкуренція, експлуатація, влада грошей.

Довідка

Франсуа-Марі-Шарль Фур'є народився 7 квітня 1772 року в м. Безансоні, в родині ба­гатого купця. Батько помер, коли хлопчику було 9 років. Він дуже рано вступив у конф­лікт зі своєю сім'єю і середовищем. вважаючи, що там панують омана і шахрайство.

У 1790 р., після закінчення місцевого єзуїтського коледжу, в якому діти буржуа отримували класичну освіту, він подався до Парижа, де вивчав юридичні науки. Але на вимогу сім'ї їде на навчання в торговий дім Леона, де впродовж двох років набуває прак­тики торгового підприємця. Вивчав торговельну справу в Парижі, Руані, Марселі, Бордо. Спостереження під час цієї практики дали імпульс для серйозної критики торгівлі як ос­нови буржуазної «цивілізації».

У 1792 р., отримавши від батька першу частину спадщини, Фур'є розпочав у Ліоні самостійну торгівлю. Відвідавши у справах багато міст Франції, Німеччини, Нідерландів, здобув ще більше матеріалу для осмислення буржуазної «цивілізації». Особливим по­штовхом став крах його комерційної кар' єри у 1791 р., що було наслідком повстання лі­онської крупної буржуазії проти Конвенту. Його майно було конфісковане контрреволю­ційною владою, а його було мобілізовано до війська заколотників. Після звільнення Ліону революційними військами Фур' є був заарештований, але невдовзі він втік у Безансон.

Вступив до лав революційної армії, де прослужив з 10 липня 1794 року до 26 січня 1796 року, звільнившись за станом здоров'я.

У 1800 р. Фур'є почав публікувати у різних видавництвах статті, нотатки й вірші. На той час він працював торговим маклером, характеризуючи своє становище, як «станови­ще людини, яка широко торгує чужою брехнею, до якої додає свою».

У 1811 р. Фур'є — експерт військового відомства з постачання сукна. Сто днів пере­бував на посаді завідувача бюро статистики департаменту Рони. Друга Реставрація позба­вила Фур' є цієї посади. У 1816 р. він залишає Ліон і поселяється в окрузі Бюже департа­менту Ен, у передгір'ї Юри, де протягом шести років працює над «Трактатами про асоціацію».

У 1825—1828 рр. працює касиром в одному з торговельних підприємств Ліона, коре­спондентом американської газети в Парижі. У 1828 р. за матеріальної підтримки сім'ї та близьких товаришів-послідовників цілком віддається науковій роботі.

У 1828—1829 рр., мешкаючи в Безансоні, пише працю «Про новий господарський і соцієтарний світ», яку видав у Парижі. Тут минає решта його життя, наповненого літера­турною і пропагандистською роботою.

Життєві негаразди і крах сподівань на швидке здійснення «соцієтарного плану» над­ломили його морально і фізично.

Політичне вчення Ф.-М.-Ш. Фур'є вибудовується на критиці буржуазної цивілі­зації, яка спричиняє спотворення людських пристрастей. їй він протиставляв гар­монійне суспільство, в якому ці пристрасті реалізуються природно. Саме з цих по­зицій розглядав Фур'є і проблеми держави, влади.

Критика капіталізму. У своїх працях Фур'є характеризував «устрій цивіліза­ції» (капіталізм) як «світ навиворіт», наголошуючи, що властивий йому розвиток торгівлі та промисловості повсюдно породжує злидні, оскільки головним його принципом є конкуренція, у процесі якої виникають і загострюються протиріччя колективного й індивідуального інтересів. Внаслідок цього людина перебуває в стані війни з масою. Фур'є доводив, що за капіталізму значна частина населення не бере участі у суспільно корисній праці. Хаос в економіці, зумовлений анархією і непослідовністю розвитку виробництва, проявляється в негосподарському викорис­танні сил та засобів, чим користуються спекулянти і торгівці, яких він називав па­разитами. Засноване на найманій праці, виробництво перетворює робітників на ра­бів, а конкуренція, яка є основним законом господарського життя спричинює зниження заробітної плати, доводить працівників до злиднів: «Люди періоду циві­

лізації дуже нещасні, це значить, що сім восьмих чи вісім дев' ятих з них доведені до злощастя, що лише одна восьма уникає загального нещастя і насолоджується ла­сим шматком».

Вирішального значення Ф.-М.-Ш. Фур'є надавав не виробництву, а торгівлі, водночас послідовно критикував капіталістичну торгівлю. Торгівці, за його слова­ми, не тільки висмоктують соки з виробників і покупців, а й ведуть один з одним жорстоку війну і, намагаючись розорити конкурента, не зупиняються ні перед під­лістю, ні перед злочинними діями. Результатом цього є те, що «устрій цивілізації плаває у крові, щоб угамувати торгову суперечку».

Конкуренція, протиріччя інтересів, здирство, спрага наживи — основа буржуаз­ного суспільства, принципи його лицемірної і жорстокої моралі. Критикуючи капі­талістичне суспільство, Фур'є наблизився до розгляду проблеми відчуження праці. За капіталізму, вважав він, «робітником рухає лише потреба, необхідність продава­ти свою робочу силу», а тому процес праці є безрадісним. Водночас він вважав ка­піталізм необхідною сходинкою на шляху соціального розвитку людства, оскільки він створює велике виробництво, високу науку і витончене мистецтво, які є осно­вою розвитку до більш досконалого суспільства.

У зв' язку з тим, що з розвитком капіталізму буржуазна ідеологія перейшла від осмислення високих загальнолюдських проблем до буденних, обґрунтування справ, суспільство розучилось думати, говорити чи писати про що-небудь інше, крім про­цвітання комерції. Внаслідок цього найпопулярнішим є той, хто у своїх творах роз'яснює таємниці біржі. Наука теж прислуговує комерції. Занепали поезія, вито­нчені мистецтва, бо відтоді, як філософія спалахнула ніжною пристрастю до коме­рції, політика устилає квітами її шлях.

Концепція розвитку суспільства. Важливе місце у вченні Фур'є посідає філо­софсько-історична концепція розвитку людського суспільства, яка базується на ви­сновку, що основу світу утворюють три начала — Бог (активне начало), матерія (пасивне начало) і математика (начало, з яким мав узгоджуватися рух). Головною силою, що приводить світ у рух, активним принципом буття Фур'є називав Бога, хоч і не вважав його творцем матерії та математики.

У своїй філософії Фур' є вибудував схему розвитку людського суспільства, який, за його твердженнями, налічував на той час до 80 тис. років. Цей розвиток є анало­гічним розвитку індивідів. Згідно зі схемою людство у своєму розвитку подолало чотири фази (дитинство, зростання, зрілість, старість) і 32 періоди. Перша і четвер­та — фази «соціального розладу, охоплюють нещасливі часи», друга і третя — «фа­зи соціальної єдності, охоплюють віки щастя, тривалість яких у сім разів довша, ніж тривалість віків злощасних». У першій і останній фазах Фур' є виділяв сім пері­одів, а в другій і третій — дев'ять. Якісна ознака кожного періоду — рівень органі­зації матеріального виробництва, яке є джерелом суспільного розвитку. Вдоскона­лення знарядь виробництва багато в чому зумовлює рух людського суспільства, особливості його форми.

Кожен період має свої стадії розвитку. Зміна одного періоду іншим, вищим, пе­рехід з нижчої сходинки на вищу є закономірною необхідністю. Суспільству супе­речить застій, його призначення — рухатись уперед. На думку Фур'є, існуючий устрій цивілізації — не кінцева соціальна доля людства, а лише один з перших ета­пів історичного розвитку.

Якщо протягом першого періоду люди стихійно підкорялися пристрастям, органі­зовували асоціації, що відповідало даним Богом соціальним законам, то з часом ці асоціації почали розпадатись, настав період несправедливості, віроломства, примусу,

злиднів. Тодішній соціальний рух нагадував людину, що відступила перед прірвою, намагаючись розбігтися і перестрибнути її. Отже, людське суспільство, готуючись перейти в нову фазу, створювало засоби для цього. Період цивілізації є попереднім, підготовчим, у межах якого створюються передумови для перетворення суспільства.

Нове суспільство також змушене буде подолати у своєму розвитку кілька етапів: гарантизм — період напівасоціації, неповної асоціації; соціантизм — період прос­тої асоціації; гармонізм — період тяжкої асоціації.

Соціально-історична концепція Фур'є інтуїтивно передбачає такі положення іс­торичного матеріалізму:

а)         визнання рівня організації матеріального виробництва визначальною ознакою
історичного періоду;

б)         визнання закономірності зміни кожного періоду іншим у процесі історичного
розвитку людства;

в)         твердження, що всередині кожного періоду визрівають передумови для пере-
ходу до наступного;

г)         проголошення неминучості зміни кожного періоду вищим, зокрема, існуючо-
го устрою «цивілізації» устроєм «соцієтарної гармонії».

Обґрунтування нового суспільного устрою. Фур'є заперечував революційний шлях зміни суспільних відносин, вважаючи ці зміни «різновидами насолод», а не руйнівними революціями. Його план перетворення тогочасного капіталістичного суспільства базувався на історико-філософській концепції, згідно з якою Бог як од­на з першооснов світу дає людині соціальні закони, але при цьому не прагне цілком підкорити ті своїй волі, визнаючи за нею певну свободу дій. Це знаходить часткове втілення і в спроможності людини впливати на суспільний розвиток. Тому для пе­реходу до гармонійного суспільного устрою необхідно не тільки досягнути певного рівня розвитку виробництва, а й мати кодекс соціальних законів. Відкриття цього кодексу Фур' є приписував собі.

Для досягнення загальної людської гармонії необхідно повсюдно створити асо­ціації (фаланги) — об'єднання людей для спільної трудової діяльності. Такі асоціа­ції повинні бути привабливими для мас, залучати їх до трудової діяльності, мобілі-зуючи їх самолюбство, інші рушійні сили. З огляду на це, Фур'є мав на меті створити першу експериментальну асоціацію. її перевагами він вважав «різномані­тні насолоди», запоруку того, що люди забудуть про свої суперечки і поспішать створити асоціацію, «адже повсюди люди невпинно прагнуть до багатства і задово­лень». Завдяки цьому процес перетворення суспільства стане процесом поширення асоціацій. Створюватимуться вони як акціонерні підприємства, маючи у своїх ря­дах до 1800 осіб. Кожен учасник при вступі вноситиме певні кошти, від розмірів яких залежатиме його дохід. Попри це, кожен член асоціації повинен займатися трудовою діяльністю. Водночас Фур' є допускав певну відмінність між родом за­нять багатого пайовика і бідного. Асоціація передусім повинна займатися сільсь­ким господарством, промислове виробництво мало виконувати побічну роль, зале­жати від вимог сільськогосподарського.

Для остаточного переходу людства до нового суспільного устрою, на думку Фур' є, потрібно майже шість років. Він не допускав примусових відносин між асо­ціаціями, їх організація мала привести до «світової єдності», досягнення якої вва­жав неможливим в умовах устрою цивілізації.

Головний принцип внутрішнього життя асоціації — вільний вибір праці, яка має стати однією з основних потреб людини. Але для цього праця повинна бути вільною,

різноманітною, творчою. За припущенням Фур'є, у новому суспільстві вона стане за­бавою, грою. Розмірковуючи над проблемою привабливості праці, він обґрунтував теорію «пристрастей», яка вважається фундаментом його вчення. Згідно з нею в ко­жній людині таїться багато пристрастей, з яких дванадцять основних. У людини уст­рою цивілізації пристрасті протистоять одна одній: честолюбність коханню, батьків­ство — дружбі і т. д., внаслідок чого вона перебуває у стані війни з собою. Тому необхідно дати цим пристрастям змогу реалізуватися і завдяки цьому забезпечити їх внутрішню і зовнішню гармонію, що можливе лише за нового суспільного устрою.

Найкращі умови для вивільнення пристрастей здатні забезпечити союзи асоціати­вних груп, створені «за пристрастями до певної діяльності». Сформований у такий спосіб новий соціальний світ використовуватиме всі смаки, характери, інстинкти, всі пристрасті. У цих нових утвореннях (за пристрастями) люди матимуть змогу чергу­вати різні заняття, що урізноманітнюватиме їх працю. Одним з найголовніших прин­ципів організації їх діяльності стане змагання, яке підніматиме «продукцію на най­вищий ступінь за якістю і кількістю», реалізовуватиме такі важливі пристрасті людини, як честолюбне прагнення відзначитися, бути попереду інших. У гармоній­ному суспільному устрої воно повинно замінити капіталістичну конкуренцію, ство­рити ефект задоволення працею і гарантувати наполегливість людства у праці.

Розробляючи принцип нового суспільного устрою, Фур' є виступав прихильником достатку, проголошував неодмінність досягнення задоволень, передусім чуттєвих і душевних, оскільки «соцієтарний порядок... не допускає ні невибагливості, ні рівно­сті... він хоче пристрастей палких і витончених». При цьому людські бажання пови­нні задовольнятися навіть у дрібницях, інакше неможливо буде досягнути гармонії в суспільстві. (З цих міркувань він стверджував, що потрібно двадцять сім сортів хліба, аби група з трьох осіб мала гармонійний обід.) В іншому разі можливі розколи в гру­пах через дрібниці, здатні в майбутньому перерости у серйозні конфлікти.

У соціальному аспекті Фур' є уявляв гармонію як досягнення згоди між різними класами, ліквідацію класового антагонізму. Тому новий суспільній устрій повинен встановити «єдність поглядів, інтересів і дій між усіма класами». Фур'є не тільки не вів мову про ліквідацію класів і класових відмінностей, а, навпаки, вважав їх існу­вання природним і правомірним. Це певною мірою знайшло своє втілення і в соціа­льному експерименті Фур'є. Намагаючись створити експериментальну фалангу (асоціацію) і не маючи на це засобів, він був змушений звернутися до багатих ме­ценатів. Щоб зацікавити їх, гарантував багатим акціонерам прибуток від їх капіталу і полегшену працю порівняно з працею бідних сектаріїв (членів фаланги).

Класова нерівність поширювалася і на принципи розподілу в асоціації прибутків, який передбачалося ділити на три частини: праці належало від 5/12 до 6/12 прибутку, таланту — від 2/12 до 3/12, а 4/12 — капіталу, тобто спрямовувалося на виплату дивіде­ндів акціонерам — засновникам фаланги. Завдяки цьому багаті члени асоціації мали б позбутися огиди до праці, а разом із нею — зневажливого ставлення до працюю­чих. Водночас вони мали право, навіть не працюючи, користуватися всіма благами асоціації. Існуючу за «устрою цивілізації» систему власності Фур'є вважав не­прийнятною для гармонійного суспільства. Проте він не виключав у майбутньому устрої приватної власності як засобу протидії зрівнялівці. При цьому не вважав її не­доторканною і навіть передбачав можливість видозміни її в інтересах суспільства.

У контексті побудови нового суспільства Фур'є відстоював необхідність зміни системи виховання «устрою цивілізації», оскільки вона «придушує і спотворює за­датки дитини», робить для неї ненависною працю і спонукає її до «руйнівної діяль­ності». Замість існуючого в капіталістичному суспільстві виховання він пропонував

перейти до соцієтарного виховання, покликаного забезпечити «розвиток фізичних і розумових здібностей, використовувати їх усі, навіть розвагу, для виробничої пра­ці». Цією тезою Фур'є обстоював необхідність формування у людини потреби пра­цювати з дитячих років. Процес виховання він поділяв на кілька фаз залежно від ві­ку дитини. їх об'єднував принцип, згідно з яким дитина з раннього віку повинна залучатися до трудової діяльності. Першим етапом цього процесу має стати «пра­ця — гра». Участь дітей у різних роботах мала б у майбутньому вирішити проблему непривабливої праці. Формування любові до праці Фур'є вважав настільки важли­вою і відповідальною справою, що заради неї можна навіть нехтувати економією. Адже діти, беручи участь в трудових процесах, з раннього віку стають корисними працівниками фаланги.

Фаланга є ядром гармонійного суспільства. Сім' я в ній втрачає значення госпо­дарської одиниці. Сільськогосподарське і промислове виробництво організовано в системі серій. Домашнє господарство замінено громадською кухнею і громадським обслуговуванням. Гармонія забезпечує повну емансипацію жінок, які нарівні з чо­ловіками беруть участь у праці різноманітних серій. Сім' я позбавляється необхід­ності займатися вихованням дітей. Гармонійний устрій визнає її лише як шлюбний союз певної тривалості, заснований на потязі жінок і чоловіків, вільному укладан­ню і розриву шлюбу.

За суспільного устрою, в якому все засновано на системі природних пристрастей, природних потягів людини, немає необхідності примусу ні щодо організації виробниц­тва, ні щодо розподілу продуктів. Не потрібний він і в сфері сім'ї, виховання дітей. Відсутній примус і у відносинах між фалангами, сформованих на основі вільних угод.

Отже, гармонійне суспільство, за уявленнями Фур'є, вибудовується на ідеї мир­ного співробітництва капіталу і праці, примирення класів у фаланзі. Фур'є мріяв, що капіталісти, зберігаючи свій нетрудовий дохід, займатимуться корисною пра­цею, перейматимуться долею робітників, які поступово ставатимуть маленькими капіталістами. Тому основним завданням суспільства вважав не знищення власнос­ті, а її поширення і зміцнення. Майбутнє суспільство він уявляв як систему дріб­них, самодостатніх господарських одиниць, де зберігається приватна власність на засоби виробництва у формі акцій фаланги, класовий поділ, нетрудові доходи класу капіталістів, а, відповідно, і експлуатація трудящих.

Загалом теорія гармонійного суспільства суттєво вплинула на подальший розви­ток політичних ідей, особливо ідей соціалізму і комунізму.